як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій
«Супергерої безпеки»
У своєму тексті
дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз розповідає, як
безпечно говорити з дітьми про надзвичайні ситуації, щоби вони відчували себе
захищеними, чому про це важливо розмовляти, з чого почати й чим
відрізнятиметься розмова залежно від віку.
СУПЕРГЕРОЇ БЕЗПЕКИ
З
дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації зокрема для того, щоб
інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не
травмувала їх. Підготовка
робить стрес дитини «експертним», виводить її та дорослого зі стану травматичної
безпорадності та вразливості. Пояснюючи, ми протиставляємо тривозі продуктивні
дії.
Розмову важливо
почати, коли вся
сім’я збереться разом.
Можна сісти в коло, щоб усі бачили одне одного й були включені в розмову, а
увага рівномірно розподілялася між усіма членами сім’ї.
Найперше дорослі
мають наголосити, що говорять
про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби «натренувати «м’яз
безпеки»». Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й
почуватися захищеними.
Важливо, щоби дорослі говорили спокійно та
повільно, спостерігаючи, як
змінюються поза та реакції дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи
тримати за руку. Також треба дати можливість дітям якось відреагувати на
сказане.
Щоби розмова не
лякала, можна призначити
дітей «супергероями безпеки».
Так, важливо розповісти про своє дитинство. Мовляв, коли ви, дорослі, були
дітьми, то ще не були «супергероями безпеки». Ви переживали складний досвід
небезпеки, впоралися з ним, але не були готові, ніколи не тренувалися й не
знали, як діяти в таких ситуаціях. Тому витратили важливий час та сили. Втім,
впоралися б легше, якби знали деякі правила. Ви дуже сподіваєтеся, що ці знання
дітям ніколи не знадобляться, але всі супергерої мають це знати.
Далі треба легітимізувати страх дитини і сказати: «Мені іноді буває страшно, коли я бачу в мультфільмах і кіно пожежу або коли думаю про землетрус. Тобто, коли я думаю про те, що щось може нам загрожувати.
Олена Кононко: завідувач кафедри дошкільної освіти Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, д-р психол. наук, професор
Сьогодні, чим ми не займалися б, кожного з нас не полишають думки про війну в Україні та пов’язані з нею події. Ми щодня дякуємо ЗСУ, які боронять нашу державу не лише зброєю, а й своїм професіоналізмом, любов’ю до рідної землі та сім’ї, силою волі та почуттям власної гідності. Так, саме почуття гідності, самовартісності й честі не дає українцям відступити, віддати на поругу нелюдяному ворогу рідні домівки, принижувати нас, зламати нам душу.
Раніше, щоб привернути увагу дитини до людських чеснот, педагоги вигадували різних супергероїв – жителів казкових країн, міфічних діячів далекого минулого чи фантастичного майбутнього. Нині, у цей складний для країни час, дитина 5-7 років бачить героїчні вчинки звичайних людей: воїнів-переможців, сміливих і гордих пересічних співвітчизників і навіть однолітків, які допомагають збирати кошти на військове спорядження, опікуються молодшими сестрами та братами, беруть із собою в бомбосховища та евакуаційні поїзди домашніх улюбленців тощо. На тлі цих подій набуває особливої актуальності питання виховання основ гідності вже з дошкільного віку.
ЩО ОЗНАЧАЄ БУТИ ГІДНИМ
Чи всі ми розуміємо, про що йдеться, коли говоримо «бути
гідним»? Словники дають цьому поняттю вкрай схематичні та здебільшого
тавтологічні визначення. Незрозуміло, які показники гідності вирішальні, а які –
другорядні. Тож перш ніж говорити про гідність з дітьми, поміркуємо що означає
це поняття.
У
психолого-педагогічній літературі гідність зазвичай трактують як одне з
нематеріальних благ, що належать людині від народження, а саме розуміння того,
що кожна людина – особистість, яка заслуговує на повагу до себе. Тобто «бути
гідним» означає проявляти повагу як до себе, так і до інших.
Гідна людина свідома, виважена, впевнена в собі, рішуча, розсудлива, самостійна; відповідає за власні рішення та вибір; орієнтується на загальноприйняті моральні правила та норми; вдається до соціально прийнятних способів дій та поведінки.
Збір грибів у наших лісах починається ранньою весною і закінчується пізньої осені, плодоносять гриби хвилями в залежності від погодних умов. Цікаво і дуже корисно збирати гриби, довгі прогулянки лісом, позитивні емоції – це насамперед відмінний відпочинок. Але найголовніше правило: перш ніж іти в ліс за грибами, необхідно ретельно вивчити ознаки різних видів грибів, щоб зуміти відрізнити справжні їстівні лісові гриби від отруйних. Лісові гриби дуже корисні для людини, в них містяться білки, жири, цукри і багато вітамінів. За твердженням медиків, вони покращують обмін речовин і зміцнюють нервову систему. Грибами також харчуються багато тварин, що живуть у лісах.
Збирання грибів – не лише відпочинок, а й напружена праця, під час якої потрібно бути зосередженим та уважним. Міністерство охорони здоров’я України повідомляє, що останнім часом в Україні почастішали випадки отруєння грибами. Аналіз випадків отруєнь грибами в Україні свідчить, що більшість отруєнь обумовлені вживанням пластинчатих отруйних грибів (насамперед, блідої поганки), які помилково сприймаються за їстівні печериці та сироїжки. Отруєння також можуть спричинити їстівні гриби, які не пройшли належної термічної обробки або виросли на забруднених територіях чи уздовж швидкісних трас.
Нерідко отруюються грибами, які більшість досвідчених грибників спокійно кладуть до кошиків. Помилитися ж вони можуть, якщо збирають дуже молоді плодові тіла, коли ще не проявилися морфологічні ознаки. Немало випадків, коли хворі потрапляли до лікарень після споживання голубінок, глив, сироїжок, синяків, парасольок тощо.
Бліда поганка – найпоширеніший отруйний гриб, який маскуючись то під печерицю, то під сироїжку, може потрапляти у корзину недосвідченого грибника. В усьому світі щороку від отруєнь блідою поганкою помирають сотні людей. Така висока смертність пояснюється надзвичайною токсичністю отрути, котра входить до складу цих грибів. Бліда поганка росте в листяних і хвойних лісах. Шапка майже плоска, зеленувата або жовтувата. Нагадує печериці і сироїжки. Але на відміну від перших – шапка зі споду бліда, а не рожева чи світло-коричнева; від других – має широке, немов повисле кільце на блідо-плямистій ніжці. Тонка ніжка закінчується потовщенням біля кореня.
Половіна Олена Анатоліївна, доцент, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ
Метою артосвіти дітей дошкільного віку є залучення дитини до мистецької діяльності. Одним із альтернативних шляхів є застосування технології образотворення, яка пропонує акцентувати увагу на створенні умов для розвитку художньо-творчих здібностей дитини, формуванні здатності до самовираження в мистецькій діяльності, пріоритеті розвитку почуттєвої сфери. Сучасна артосвіта орієнтована на: формування базових якостей особистості, таких як довільність, самостійність і відповідальність, креативність, ініціативність, свобода поведінки і безпечність, самоставлення; розвиток емоційного інтелекту й естетичного смаку дітей раннього та дошкільного віку; створення дорослими умов для розвитку уяви, вільного експериментування із зображувальними матеріалами; пошук дитиною власного шляху образотворення та передачі вражень від довкілля в різних видах мистецької діяльності. Технологія образотворення орієнтована на розвиток емоційної сфери та життєвої компетентності, передбачає ініціативність дітей та апелювання до власних бажань у виборі матеріалів і технік створення образу.
Стереотип, що навчати дитину малювати потрібно лише пензликами (фломастерами, фарбами), лише заважає дорослим розвивати її творче начало.
Людина на початку свого розвитку робила наскельні розписи за допомогою різних матеріалів, здійснюючи перші спроби виразити свої враження, зафіксувати спогади тощо.Так само дитина, для якої все на світі є новим і непізнаним, охоче використовує так звані нетрадиційні техніки малювання. Зрозуміло, що це «доросле» визначення, адже для дитини ще немає жодних правил – вона просто досліджує і використовує властивості різних матеріалів. Так відбувається становлення її творчого потенціалу.
Проблемою є те, що розпізнати стрес у дитини буває досить складно, оскільки малюк не завжди розуміє і може висловити те, що з ним відбувається.
Причини стресу в дошкільників
Стрес – це реакція людини на складні ситуації в школі, на роботі, у взаєминах із друзями, родиною тощо. У дошкільнят прояви стресу нерідко виникають із низки причин.
1. Розлука з батьками. Маленькі діти, коли їх уперше приводять у дитячий садок, відчувають занепокоєння і стрес через страх розлуки з батьками. Коли дитині самотужки, без звичної для неї підтримки доводиться досліджувати соціальне оточення, це може викликати в неї страх і занепокоєння.
2. Соціальний тиск. Зазвичай його відчувають діти старшого віку, але іноді й дошкільнятам ведеться нелегко, скажімо, коли вони змушені пристосовуватися до нової ситуації (наприклад, у дитячому садку). Діти стають сором'язливими й замкнутими.
3. Домашня атмосфера. Атмосфера в родині суттєво впливає на поведінку і звички дитини. Діти, які стають свідками частих конфліктів у сім'ї, розлучення батьків або смерті когось із близьких, нерідко страждають від стресу.
4. Інші чинники. Стрес у дошкільнят може виникати через тривожні повідомлення в новинах, хвороби, фінансові проблеми в родині, брак батьківської підтримки тощо. Дослідження також свідчать, що причиною стресу в дошкільнят може бути хронічний стрес, який переживають їхні батьки, особливо матір.
Ви
відчуваєте, як у вас усередині накопичилася втома – і в кожного різні причини.
Хтось відчуває безсилля, бо не може ні на що вплинути, навіть якщо віддає
багато енергії й праці на добрі справи. Ніхто нас не навчав, як поводитись в
таких ситуаціях, багато хто зараз емоційно
виснажений і розгублений.
Що важливо пам’ятати: психіка має дуже великий потенціал самовідновлення і запас міцності. Навіть зважаючи на те, в якій ситуації ми опинилися. Кожен із нас ставить собі запитання: «Чи залишусь я нормальною людиною після всього?» Відповідь і для мене, і для вас – ствердна. Так, залишимось. Це питання глибоко досліджували ізраїльські психіатри й психологи. Маємо два варіанти:
Для вирішення
комплексу психокорекційних завдань головним методичним засобом було обрано театральну
діяльність.
Впровадження в
практику роботи даного напрямку є надзвичайно перспективним.
Дитина з ФФНМ,
засвоюючи свою роль в казці, потрапляючи в конкретне казкове середовище,
виявляє активність і зацікавленість до участі в театралізованій діяльності,
стає впевненою у правильній вимові звуків.
Рання інтервенція в
психічний розвиток дитини засобів театралізованої діяльності є етично
обумовленою і правильною.
Театральне мистецтво таке близьке й зрозуміле дітям – адже в його основі лежить гра, найголовніша річ для малюка.
ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
ЯК ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
У грі багато можливостей для навчання
Сьогоднішні діти – це майбутні лідери, винахідники,
науковці, митці, вихователі та педагоги. Дитина, яка зараз грається цеглинками
на підлозі, може бути дитиною, яка пізніше вилікує рак, побудує сонячну панель,
яка буде продукувати енергію, або навчатиме дітей, які будуть наступним
поколінням новаторів. Питання в тому, як створити навчальне середовище, яке
дозволить дітям реалізувати свій потенціал. Дитина, яка займається
скелелазінням або біжить по полю, розвиває фізичні навички та здатність
оцінювати ризики. Діти, які грають у сім’ю, навчаються соціальної взаємодії та
емоційного саморегулювання. Під час гри у магазин діти тренують математичні здібності,
а гра у слова – це можливість практикувати свою грамотність.
Дослідження,
присвячені навчанню дітей через гру, набирають популярності, сприяють новим та
таким необхідним знанням з лабораторних, міжкультурних та довготривалих
досліджень. Дослідження показують, що діти, здатні до взаємодії з іншими
дітьми, включаючи вільну гру з однолітками, також демонструють більший
самоконтроль. Коли йдеться про отримання академічних знань, наприклад, що таке
трикутник, лабораторні дослідження виявили, що маленькі діти отримують краще
розуміння у грі, яку фасилітують дорослі, ніж з простих пояснень або
маніпуляцій з вирізаними фігурами. Цей висновок відповідає також попередньому
метааналізу більш ніж 160 досліджень щодо того, що робить ігрову діяльність
ефективною. Хоча ігровий досвід дає величезні можливості для навчання, дітям
потрібна взаємодія з однолітками та дорослими для того, щоб таке навчання
відбувалося.
Гра – це природний спосіб взаємодії з дитиною. Гра включає в себе потужні характеристики, що сприяють навчанню дітей і їхньому активному включенню, можливості випробовувати нові ідеї та взаємодіяти з іншими.
Для успішної реалізації інклюзивних програм у дошкільних навчальних закладах надзвичайно важлива ефективна співпраця педагогів і родин дітей з особливими потребами.
Коли дитина з вадами психофізичного розвитку починає відвідувати звичайну групу дошкільного навчального закладу, вона реалізує своє право на отримання якісної освіти за місцем проживання. Батьки відчувають полегшення, адже дитина отримує шанс на повноцінне, активне життя. Залучення їх до планування та організації освітнього процесу, розроблення індивідуальних освітніх планів для дітей дає батькам змогу відчути себе повноправними членами команди, яка спрямовує свою діяльність на створення умов для розвитку їхньої дитини, прагне досягти успіхів у складній справі адаптації дитини з особливими освітніми потребами до повноцінного життя в суспільстві.
Дитячий аутизм −
аномальна форма психічного розвитку дитини, яка характеризується порушенням
контакту з навколишнім, холодністю емоцій, стереотипністю діяльності. Цей
психічний розлад можна назвати крайньою формою самоізоляції. Аутист неадекватно
реагує і відчуває дефіцит соціальної взаємодії.
Аутичні діти занурені у
себе і, зазвичай, не виявляють інтересу до інших людей; вони уникають дивитися
в очі, дратуються від фізичних контактів; часто вони не говорять, не реагують
на звертання, хоча й мають нормальний слух; вони повторюють міміку, слова та
інтонації, які копіюють в інших; їм притаманні одноманітні, повторювані рухи;
іноді вони хворобливо прив’язані до певних предметів, оточення.
Взаємодію з дитиною з
аутизмом необхідно будувати в залежності від діагнозу і реальних можливостей
самої дитини. Корекційна робота повинна вестися в декількох напрямах одночасно,
серед яких одним з пріоритетних є ігрова діяльність (уміння і бажання дитини
грати).
У нормі існують такі форми
ігрової поведінки:
* РАС ‒ розлади
аутичного спектру. ‒ Прим. ред.
Ситуація. У дитини з РАС виявляються порушення
соціальної взаємодії. Дитина не усміхається у відповідь
на усмішку, не дивиться в очі або дивиться, але наче
не бачить тих, хто навколо. Дитина не здатна наслідувати дії
педагога. Тому їй складно опанувати ті чи ті навички, адже
наслідування – природна здатність і прагнення кожного звичайного
дошкільника.
Ваші дії. Знайдіть час для знайомства з дитиною з РАС. Проведіть попередню роботу під час індивідуальних зустрічей. Вони можуть бути нетривалими. Головне – регулярність. Ви встановите контакт із дитиною, навчитеся її розуміти. А вона – призвичаїться до вас, засвоїть певні дії з іграшками, навчиться орієнтуватись у групі.
Під час повномасштабної війни, зважаючи на те, що
країна-терорист не дотримується жодних законів та правил ведення війни, кожен
українець повинен знати базові правила поведінки у випадку надзвичайної
ситуації будь-якого характеру. В тому числі й радіаційної аварії.
Корисні поради та алгоритм дій у разі аварії опублікувало Міністерство охорони здоров’я.
Яку небезпеку несуть аварії на
атомних станціях?
У разі аварії на ядерних установках атомної станції
може відбутися викид радіоізотопів йоду, цезію, стронцію та інших
радіонуклідів.
В результаті викиду може утворитися радіаційна хмара,
яка по своїй протяжності може забруднювати ґрунт, поверхні, їжу та воду.
Крім того, опади з хмари можуть осідати на шкірі та
одязі людини. Так виникає зовнішнє опромінення, а при споживанні забруднених харчових
продуктів – внутрішнє.
Значна частина викидів містить радіактивний йод, або
так звані радіоактивні ізотопи йоду («поганий йод»). Якщо не вживати заходів
захисту, то в такому разі радіоактивний йод дуже легко і швидко поглинається
щитоподібною залозою (особливо у дітей) і може призвести до її захворювань.
Значний ризик для здоров’я має внутрішнє опромінення,
– коли радіоізотопи потрапляють в організм людини через вдихання повітря чи
споживання забруднених продуктів.
Що таке йодна профілактика?
Щоби зменшити негативний вплив радіоактивного йоду на щитоподібну залозу, використовується калій йодид. Такий захід називають йодною профілактикою. Після прийому препарату відбувається блокування щитоподібної залози, що перешкоджає накопиченню в ній радіоізотопів йоду.
Існує думка, що стрес – це погано
для фізичного та психічного здоров’я, але мало хто усвідомлює, що енергію
стресу можна скерувати в позитивне русло, наприклад досягнення цілі. Адже не
даремно існує приказка «Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими».
Насправді дозовано стрес потрібно відчувати кожній людині, адже він змушує вчитися шукати вихід, думати. Завдяки помірним дозам стресу людина може тренувати та підвищувати власну стресоcтійкість, набувати нових корисних якостей, та жити більш насичено.
Хоч з іншого боку – постійне життя під впливом стресу знижує ефективність роботи, організм людини слабшає і вона втрачає не лише сили, а й здатність розв'язувати проблеми.
Але розгляньмо детальніше що ж таке стрес з точки зору психології, які його причини, ознаки та види. І яким насправді є вплив стресу на організм людини.
ТЕХНОЛОГІЯ, В ЯКІЙ ДОШКІЛЬНИК – ГОСПОДАР СВОГО ПРОСТОРУ
Серед сучасних технологій, що активно
запроваджуються в практику роботи закладів дошкільної освіти України, можна
виокремити міжнародну технологію «Стіни, які говорять» (оригінальна назва «Talking
Walls»), яка забезпечує дитині можливість бути повновладним господарем свого персонального
простору.
Сутність технології полягає в тому, що дитина,
отримуючи необхідну інформацію, може сама планувати свою діяльність,
конструктивно використовувати інформаційний ресурс.
Технологія «Стіни, стеля та підлога, які говорять» ‒ це система візуалізації інформації в інтер'єрі дитсадка та процес занурення дошкільників і дорослих у освітній простір.
Технологію можна використати як для інформування
всіх учасників освітнього процесу (дітей, батьків, педагогів), так і тільки для
дошкільнят.
Дитина сама може «виражати себе» на стінах і
підлозі (розмальовувати, розміщувати свої малюнки). І стіни, й підлога «говорять»
зрозумілою дитині мовою, їй цікава сама форма вираження (одна річ-намалювати
щось в альбомі або на папірці й зовсім інша – на стіні).
Стіни вчать малюка, коли він грає, пробігає повз них, розглядає, тобто поза спеціально організованою діяльністю.
Використання інтегрованого підходу в організації
освітнього процесу з дітьми раннього віку має загальнорозвивальний характер.
Загальновідомо, що дитина від народження має природну потребу в пізнанні
навколишнього світу. Тож завдання педагогів допомогти малюкам усвідомити
системність та цілісність навколишнього світу через формування їхніх уявлень
про людську сутність, тваринний, рослинний і предметний світ. Головне – навчити
дитину різних способів пізнання навколишнього світу, зокрема:
Василь Сухомлинський
Однією з головних завдань закладів дошкільної освіти, незалежно від
профільного спрямування, є формування соціально-громадянської компетентності
дітей дошкільного віку, виховання патріотизму.
Нинішні діти ростуть в епоху, що відрізняється від часу їх батьків: інші
цінності, ідеали, правила. Змінилося ставлення людей до Батьківщини. Дійсно,
втрачаються поняття обов'язку перед суспільством і Батьківщиною, розмиваються і
заперечуються раніше існуючі моральні цінності і орієнтири, порушується зв'язок
між поколіннями...
Пояснити дітям, в сучасних економічних і політичних умовах, чому вони
повинні бути патріотами своєї Батьківщини – складно. Адже в реальному житті їх
оточує неприваблива дійсність: фільми, переповнені сценами насильства, де
розповідається про безмежну владу кримінальних структур; газети, журнали,
рясніють матеріалами схожого змісту; безробіття, пияцтво, наркоманія;
безпритульні і жебраки; комп'ютерні ігри, в яких переможець той, хто більш
жорстокий і хитріший.
Однак всі ці труднощі не є причиною припинення патріотичного виховання. Як
би не змінювалося суспільство, виховання у дітей любові до своєї країни, свого
міста, необхідно показати з кращої сторони.
Нам, дорослим, необхідно пам'ятати, що якщо ми серйозно не займаємося вихованням майбутньої особистості з раннього віку, ми не отримаємо нового покоління людей, здатних підняти і прославити Україну.
Основні поняття про надзвичайні ситуації
Надзвичайна ситуація – обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.
Епізоотія - широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.
Епіфітотія - широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.