ОСНОВНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ В УМОВАХ ЗАГРОЗИ ТА ВИНИКНЕННЯ НС

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ. ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЗАГРОЗУ І ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИЙ СИГНАЛ «УВАГА ВСІМ!»

Основні поняття про надзвичайні ситуації

Надзвичайна ситуація – обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу.

Епізоотія - широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.

Епіфітотія - широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.

Надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, бактеріологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунту чи надр, природні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;

соціальні – які пов’язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування, здійснення або реальна загроза теракту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

воєнні – пов’язані із наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних, гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних відходів, нафтопроводів, вибухівки тощо.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

• державний;
• регіональний;
• місцевий;
• об’єктовий.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 «Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями».

Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій визначаються у відповідності до наказу МНС України від 12 грудня 2012 р. № 1400 «Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій».

Класифікація надзвичайних ситуацій за їх рівнями здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків.

Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії:

1. територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
2. кількість людей, які внаслідок дії вражаючих чинників джерела надзвичайної ситуації загинули або постраждали, або нормальні умови життєдіяльності яких порушено;
3. розмір збитків, завданих вражаючими чинниками джерела надзвичайної ситуації.

Державного рівня визнається надзвичайна ситуація:

1) яка поширилась або може поширитися на територію інших держав;

2) яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як 1 відсоток від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичайна ситуація державного рівня за територіальним поширенням);

3) яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб (постраждалі - особи, яким внаслідок дії уражальних чинників джерела надзвичайної ситуації завдано тілесне ушкодження або які захворіли, що призвело до втрати працездатності, засвідченої в установленому порядку) чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби);

4) внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки (оцінені в установленому законодавством порядку), спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення надзвичайної ситуації) заробітної плати;

5) збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

6)  яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного рівня.

Регіонального рівня визнається надзвичайна ситуація:

1) яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як 1 відсоток обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичайна ситуація регіонального рівня за територіальним поширенням);

2) яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

3) збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Місцевого рівня визнається надзвичайна ситуація:

1) яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного об'єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта;

2)  внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

3) збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Об'єктового рівня визнається надзвичайна ситуація, яка не підпадає під названі вище визначення.

Надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її хоча б одному із значень критеріїв, наведеному вище.

Порядок отримання інформації про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій. попереджувальний сигнал «УВАГА ВСІМ!»

Оповіщення – доведення сигналів і повідомлень органів управління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій (аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо) до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення.

В разі загрози або виникнення НС створені регіональні (обласні) системи з централізованого оперативного оповіщення та інформування населення.

Залежно від характеру НС і заходів, які належить невідкладно вжити, оповіщення та інформування населення здійснюється цілодобово оперативним черговим пункту управління відповідного регіону.

На місцевому рівні оповіщення керівництва районної державної адміністрації, міськвиконкому здійснює черговий районного (міського) відділу національної поліції через системи циркулярного виклику на базі програмно – апаратного комплексу (Атрис) або по телефону.

Оповіщення на території району (міста), керівників підприємств, організацій та установ здійснюється через системи циркулярного виклику на базі програмно – апаратного комплексу (Атрис) та відповідальними черговими службами через наявні засоби зв’язку або іншим способом, за схемою, яка затверджується головою райдержадміністрації, міським головою.

З метою оповіщення населення дистанційно включаються електросирени, мережі радіомовлення всіх діапазонів частот та видів модуляції і телебачення незалежно від форм власності.

Передумовою одержання населенням сигналу оповіщення чи термінової інформації від територіальних органів з питань НС є подача на початку повідомлення про подію, що сталася, уривчастого звуку електросирени (наявної на відповідній території, а також у запису мережею радіомовлення).

Це – сигнал «УВАГА ВСІМ!». Почувши його негайно ввімкніть удома, на роботі телевізор, радіоприймач, наладнавши їх на основну програму місцевого мовлення (якщо це не зроблено заздалегідь). Щоб проінформувати про небезпеку тих, у кого немає ні радіо, ні телевізора, а також тих, хто працює у полі, у лісі, на будівництвах і інших віддалених місцях, використовують телефон, інші пересувні гучномовні установки, посильних на транспортних засобах, на конях, пішки.

Тексти і звернення до населення озвучують на державній мові і мові, якою розмовляє більшість населення в регіоні.

Оповіщення на території підприємств, установ та організацій здійснюється (відповідальним черговим, диспетчером) по радіотрансляційній мережі, телефону, посильним або іншим способом за схемою, яка затверджується керівником.

Крім централізованого оповіщення та інформування населення про загрозу або виникнення НС існують і локальні та спеціальні системи оповіщення. Так, уздовж магістральних і відвідних трубопроводів транспортування газу та нафти за рахунок їх власників створені спеціальні системи оповіщення населення, яке знаходиться в зоні можливого ураження. Ці системи підключені до відповідних регіональних систем централізованого оповіщення.

На радіаційних, хімічних і вибухонебезпечних підприємствах додатково створені локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення в першу чергу дитячих, навчальних, медичних закладів, організацій і населення, що проживає в зонах можливого ураження. Ці системи можуть також включатися в регіональну систему оповіщення.

Оповіщення та інформування населення здійснюється також пересувними пунктами оповіщення, автомобілями та через подвірний обхід представниками оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, національної поліції.

Назва сигналу оповіщення або небезпечної події	Приклад тексту повідомлення
«ПОВІТРЯНА ТРИВОГА»  Під час загрози бомбардування чи артилерійського обстрілу	«Увага! Говорить управління з питань НС. Громадяни! Повітряна тривога. Вимкніть газ, воду, електроенергію, погасіть вогонь в печах. Візьміть засоби індивідуального захисту, документи, запас продуктів та води. Попередьте сусідів і, якщо є необхідність, допоможіть перестарілим і хворим вийти на вулицю. Якомога швидше йдіть до сховища. За відсутністю такої можливості, укрийтесь на місцевості. Дотримуйтесь спокою і порядку. Будьте уважні до повідомлень Департаменту ЦЗ».
«ХІМІЧНА ТРИВОГА» З виникненням загрози хімічного зараження	«Увага! Говорить управління з питань НС. Громадяни! Виникла загроза хімічного зараження. Надіньте протигази, укрийте дітей в дитячих захисних камерах. Для захисту поверхні тіла використовуйте спортивний одяг, комбінезони, чоботи. Майте при собі плівкові накидки, куртки або плащі. Перевірте герметичність житлових приміщень, стан вікон і дверей. Загерметизуйте продукти харчування, зробіть запас води. Укрийте сільсько-господарських тварин та корми. Оповістіть сусідів про одержану інформацію. Надайте допомогу перестарілим і хворим. Відключіть електронагрівальні прилади. Надалі виконуйте розпорядження Департаменту ЦЗ».
«ХІМІЧНА ТРИВОГА»   Під час аварії на хімічно небезпечному об’єкті	«Увага! Говорить управління з питань НС. Громадяни! На _________________ заводі мала місце аварія з викидом в атмосферу небезпечних хімічних речовин. Отруйна хмара розповсюджується в напрямку вулиць __________ . Виникла загроза хімічного зараження. Надіньте протигази, укрийте дітей в дитячих захисних камерах. Для захисту поверхні тіла використовуйте спортивний одяг, комбінезони, чоботи. Майте при собі плівкові накидки, куртки або плащі. Перевірте герметичність житлових приміщень, стан вікон і дверей. Загерметизуйте продукти харчування, зробіть запас води. Укрийте сільськогосподарських тварин та корми. Оповістіть сусідів про одержану інформацію. Надайте допомогу перестарілим і хворим. Відключіть електро-нагрівальні прилади. Надалі виконуйте розпорядження Департаменту ЦЗ».
«РАДІАЦІЙНА НЕБЕЗПЕКА»   З виникненням загрози радіоактивного зараження	«Увага! Говорить управління з питань НС. Громадяни! Виникла загроза радіоактивного зараження. Підготуйте засоби індивідуального захисту і тримайте їх завжди при собі. По команді управління з питань НС надіньте їх. Для захисту поверхні тіла використовуйте спортивний одяг, комбінезони, чоботи. Майте при собі плівкові накидки, куртки або плащі. Перевірте герметичність житлових приміщень, стан вікон і дверей. Загерметизуйте продукти харчування, зробіть запас води. Укрийте сільськогосподарських тварин та корми. Оповістіть сусідів про одержану інформацію. Надайте допомогу перестарілим і хворим. Надалі виконуйте розпорядження Департаменту ЦЗ».
З виникненням загрози землетрусу	«Увага! Говорить управління з питань НС. Громадяни! У зв’язку з можливим землетрусом прийміть необхідні заходи. Вимкніть газ, воду, електроенергію, погасіть вогонь в печах, повідомте сусідів про почуту інформацію. Візьміть необхідний одяг, документи, продукти харчування, воду і вийдіть на вулицю. Надайте допомогу хворим і людям похилого віку. Займіть місце далі від високих споруд і ліній електропередач. Знаходячись у приміщенні під час першого поштовху, станьте в дверні (балконні) прогалини. Дотримуйтесь спокою і порядку. Будьте уважні до повідомлень Департаменту ЦЗ».
З виникненням загрози катастрофічного затоплення	«Увага! Говорить управління з питань НС. Громадяни! У зв’язку з різким підвищенням рівня води в ріках _______ очікується підтоплення будинків в районі вулиць ______ . Населенню, що проживає на цих вулицях негайно зібрати необхідні речі, продукти харчування, документи, відключити газ, воду, електроенергію і вийти до місць збору в район школи № ___ для реєстрації та відправки в безпечні місця. Про отриману інформацію повідомте сусідів. Надайте допомогу хворим і людям похилого віку. Не втрачайте самовладання, не піддавайтеся паніці. Будьте уважні до повідомлень Департаменту ЦЗ».
«ВІДБІЙ»  Після того, як за допомогою приладів буде встановлено відсутність небезпеки ураження	«Увага! Говорить управління з питань НС. Громадяни! Відбій повітряної тривоги. Усім повернутись до місць роботи та проживання. Надайте при цьому допомогу хворим і перестарілим. Будьте готові до можливого повторного нападу. Завжди майте при собі засоби індивідуального захисту. Будьте уважні до повідомлень Департаменту ЦЗ».

Щоб своєчасно отримувати в загрозливий період сигнали оповіщення, необхідно на кожному підприємстві, у кожній установі, навчальному закладі, сільськогосподарському підприємстві, а також у кожному будинку тримати постійно ввімкнутими у мережу радіоприймачі, гучномовці, телевізори, наладнаними на одну із радіомовних станцій країни або основну програму. Навіть переносні транзисторні приймачі повинні бути постійно наладнані на прийом цих станцій. Для безперебійної роботи переносних радіоприймачів (телевізорів) треба завчасно потурбуватись про джерела живлення (батарейки і т. ін.).

ЗАХИСНІ СПОРУДИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЛАШТУВАННЯ. ПОРЯДОК ЗАПОВНЕННЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД ТА ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ УКРИВАЮТЬСЯ В НИХ

Захисні споруди ЦЗ – інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок НС, воєнних дій або терористичних актів.
Захисні споруди класифікуються за:

• місткістю: малої до 150 осіб; середньої від 150 до 600 осіб; великої – більше 600 осіб;

• призначенням: для захисту населення; для органів управління; для медичних установ;

• місцем розташування: вбудовані; окремо розташовані; метрополітени; у гірських виробках;

• термінами будівництва: збудовані завчасно; швидко споруджувані; захисними властивостями: сховища; протирадіаційні укриття (далі - ПРУ); швидко споруджувані ЗС ЦЗ; споруди подвійного призначення; найпростіші укриття.

До захисних споруд ЦЗ належать:

• сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок НС, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

• протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;

• швидкоспоруджувана захисна споруда ЦЗ – захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок НС у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття:

• споруда подвійного призначення – це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення (наприклад – метрополітен);

• найпростіше укриття – це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків НС, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Основні елементи сховища:

• приміщення для людей;

• пункт управління;

• медичний пост (пункт);

• камера для зберігання продуктів;

• система постачання повітря;

• система водопостачання і каналізації;

• санітарно-побутові відсіки, входи (герметичні двері, тамбур-шлюзи по 3-5 шт).

1 - приміщення для укриття людей; 2 - пункт управління; 3 - медичний пункт (може не влаштовуватися); 4 - фільтровентиляційна камера; 5 - приміщення дизельної електростанції; 6 - санітарний вузол; 7 - приміщення для ПММ та електрощитова; 8 - приміщення для продовольства (може не влаштовуватися); 9 - вхід з тамбуром; 10 - аварійний вихід з тамбуром.

Для вирішення питань щодо укриття працівників в захисній споруді ЦЗ суб’єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд. Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються ДСНС України.

Порядок заповнення захисних споруд та правила поведінки працівників, які укриваються в них

Заповнення захисних споруд проводиться за відповідними сигналами цивільного захисту. Для швидкого заповнення захисної споруди особи, що укриваються, повинні заздалегідь вивчити маршрути руху.

Напрямок руху до захисних споруд від місць масового перебування людей слід вказувати покажчиками маршруту руху, вивішеними чи намальованими на видимих місцях.

У нічний час написи, покажчики і входи повинні бути освітлені або дубльовані світловими покажчиками.

Особи, що укриваються, повинні прибувати у захисну споруду із засобами індивідуального захисту та дводобовим запасом продуктів у поліетиленовій упаковці (якщо вони не закладені у захисній споруді) та мати при собі найбільш необхідні речі.

Забороняється приносити у захисну споруду легкозаймисті речовини або речовини, що мають сильний запах, а також громіздкі речі, приводити тварин.

Заповнювати захисні споруди необхідно організовано, без паніки. Розміщує людей у відсіках особовий склад формувань з обслуговування захисних споруд. Осіб, що прибули з дітьми, розміщують в окремому відсіку чи у місці, спеціально відведеному для них. Дітей, людей похилого віку і людей з поганим самопочуттям розміщують у медичній кімнаті або біля огороджувальних конструкцій і ближче до повітроводів. Розміщення здійснюється, як правило, за виробничим або територіальним принципами (цех, бригада, будинок), місця розміщення таких груп позначають табличками відповідного змісту.

Особи, що укриваються, під час перебування у захисній споруді повинні виконувати усі вказівки командира і особового складу формування, що стосуються перебування у споруді, надавати їм необхідну допомогу.

Закриття захисно-герметичних та герметичних дверей сховищ і зовнішніх дверей ПРУ виконується за командою начальника об'єкта або, не чекаючи його команди, після заповнення усієї місткості захисної споруди, командиром формування з її обслуговування.

За наявності тамбур-шлюзів заповнення може продовжуватись методом шлюзування і після їх закриття.

При шлюзуванні закриваються внутрішні двері тамбур-шлюза, відкриваються зовнішні двері і тамбур-шлюз заповнюється. Контролер біля зовнішніх дверей закриває їх і подає сигнал контролеру внутрішніх дверей на їх відкриття. Особи, що укриваються, заповнюють сховище, після чого внутрішні двері закриваються. Цикл шлюзування повторюється.

Робота двокамерного шлюзу організовується так, щоб за час пропускання людей з першої камери у сховище друга камера заповнювалася.

Вихід і вхід у сховище для проведення розвідки здійснюється через вхід з вентильованим тамбуром. При поверненні із зони забруднення у вентильованих тамбурах проводиться часткова дезактивація одягу, взуття, протигазів, верхній одяг залишається у тамбурі.

Під час перебування людей у захисній споруді контролюються такі параметри повітряного середовища: температура, вологість, вміст у повітрі двоокису вуглецю, окису вуглецю і кисню.

Для оцінки стану здоров'я осіб, що укриваються, при різних рівнях факторів перебування у захисній споруді необхідно керуватись таким:

• температура повітря від 0⁰С до 30⁰С, концентрація двоокису вуглецю до 3%, кисню - до 17%, окису вуглецю – до 30 мг/м³ є допустимими і не потребують проведення додаткових заходів;
• температура повітря у діапазоні 31 - 33⁰ С, концентрація двоокису вуглецю - 4%, кисню - 16%, окису вуглецю - 50-70 мг/ м³ потребують обмеження фізичних навантажень і посилення медичного спостереження за станом здоров'я.

Параметри основних факторів повітряного середовища шкідливі для подальшого перебування осіб, що укриваються, у захисній споруді:

• температура повітря - 34⁰С і вище;
• концентрація двоокису вуглецю - 5% і вище;
• вміст кисню в повітрі - 14% і нижче;
• міст окису вуглецю - 100 мг/ м³ і вище.

При досягненні такого рівня одного або декількох факторів необхідно вжити усіх можливих заходів для відповідної зміни параметрів повітряного середовища або вирішити питання про виведення осіб, що укриваються, із захисної споруди.

Прибирання приміщень захисної споруди проводиться двічі на добу. Особлива увага приділяється обробці санітарних вузлів 0,5% розчином дві треті основної солі гіпохлориту кальцію (далі - ДТС-ГК). Після відвідання санвузлів руки дезінфікуються 0,3% розчином хлораміну. Взуття після виходу з санвузлів дезінфікують шляхом обтирання його об мати, просочені 0,5% розчином хлораміну. У мішки, заповнені сміттям та відходами, слід додати один із хімічних консервантів із розрахунку на один кілограм відходів: параформану - 8 г, сірчано-кислої міді - 55 г, бромистої міді - 28 г, паронітрофенолу - 13 г.

У захисній споруді забороняється палити, шуміти, запалювати без дозволу гасові лампи, свічки, не слід ходити по приміщеннях без особливої необхідності, необхідно дотримуватись дисципліни, якнайменше рухатися. Слід організувати позмінний відпочинок людей на місцях, обладнаних для лежання. Для повноцінного відпочинку можна тримати у захисній споруді або брати з собою легкі підстилки і невеликі подушки з поролону, губчатої гуми або іншого синтетичного матеріалу.

Оповіщення осіб, що укриваються, про обстановку поза захисною спорудою і про сигнали та команди здійснюється командиром групи (ланки) з обслуговування захисної споруди або безпосередньо по радіотрансляційній мережі. Вихід із захисної споруди здійснюється за командою «Відбій» (після уточнення обстановки у районі захисної споруди, а також у випадках вимушеної евакуації у порядку, який установлюється командиром групи/ланки/ з обслуговування захисної споруди). Вимушена евакуація із захисної споруди проводиться:

• при пошкодженнях захисної споруди, що виключають подальше перебування у ній осіб, що укриваються;
• при затопленні захисної споруди;
• при пожежі у захисній споруді і утворенні у ній небезпечних концентрацій шкідливих газів;
• при досягненні граничнодопустимих параметрів повітряного середовища.

Евакуація із заваленої захисної споруди

Для евакуації осіб, що укриваються, при заваленні основних та аварійних виходів спочатку потрібно вияснити можливість евакуації через оголовок аварійного виходу.

У захисних спорудах, розміщених у гірничих виробках, для евакуації використовують один із стволів, що обладнаний драбинами для виходу людей. Відкриття завалених захисно-герметичних дверей малоймовірне, тому необхідно спробувати зняти їх важелем або гвинтовим домкратом. Отвір у полотні дверей можна улаштувати за допомогою зубила або ножівки.

У разі необхідності пробиття отворів в огороджувальних конструкціях необхідно визначити за планом споруди оптимальне місце улаштування отвору як щодо мінімального обсягу робіт, так і зручності евакуації. При відсутності аварійних виходів необхідно завчасно зовні стіни вирити траншею та засипати її піском, місце евакуації зсередини окреслити прямокутником.

Захисні споруди відкривають із зовні у випадку утворення суцільних завалів і неможливості осіб, що укриваються, самостійно евакуюватися, для чого задіють спеціалізовані рятувальні формування.

ПРИНЦИП ДІЇ, ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДБІР ТА ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ПРОТИГАЗАМИ, РЕСПІРАТОРАМИ. МЕДИЧНІ ЗАСОБИ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО ІНДИВІДУАЛЬНИХ АПТЕЧОК ТА ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЕРЕВ’ЯЗОЧНИЙ ПАКЕТ. ІНДИВІДУАЛЬНІ ПРОТИХІМІЧНІ ПАКЕТИ

Принцип дії, індивідуальний підбір та правила користування протигазами, респіраторами

Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) і шкіряних покровів та медичні засоби використовуються в системі захисних заходів в зонах НС, які повинні запобігати понад нормованій дії на людей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, що потрапили в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об’єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань, а також для надання само- і взаємодопомоги при ураженнях внаслідок НС.

Протигаз являє собою засіб індивідуального захисту органів дихання, обличчя та очей людини від шкідливих речовин, які знаходяться у повітрі.

За принципом захисної дії ЗІЗОД поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

До ЗІЗОД фільтруючого типу відносяться:

• фільтруючі протигази (типу ГП-5, ГП-5М);
• ГП-7МВ;
• респіратори;
• ватно-марлеві пов’язки.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів. Принцип дії фільтруючого протигаза ґрунтується на ізоляції органів дихання від забрудненого навколишнього середовища й очищення повітря від токсичних аерозолів та парів у фільтруючо-поглинаючій системі. Протигаз складається із шолом-маски та фільтруючо-поглинаючої коробки, які з’єднані між собою безпосередньо або за допомогою з’єднувальної трубки.                 

Протигаз ГП-5М відрізняється від протигаза ГП-5 тільки лицевою частиною, що має переговорний пристрій і призначений в основному для забезпечення особового складу невоєнізованих формувань і керівного складу об’єктів народного господарства. 

Протигази ГП-7 (ГП-7В) за будовою аналогічні ГП-5 (ГП-5М) і розрізняються лицевою частиною, виготовленою у вигляді маски з наголовником. Крім того, протигаз ГП-7В має пристосування для прийому води в зараженій атмосфері. Це одна з останніх і найдосконаліших моделей протигазів для населення.

Будова протигаза ГП-7В: 1 - лицева частина;2 - фільтрувально-поглинальна коробка; 4 - вузол клапана вдиху; 5 - переговорний устрій (мембрана); 6 - вузол клапану видиху; 7 – обтюратор (смужка тонкої гуми для  забезпечення герметичності лицевої  частини протигаза); 9 – лобова лямка;             10 – скроневі лямки; 11 – щічні лямки; 12 – пряжки; 13 – сумка.

Респіратори використовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу (типу Р-2), від парів і газів на виробництві із ХНР (типу РПГ-67, РУ-60, РУ-60МУ).

Респіратор Р-2 – це фільтруюча напівмаска з двома вдихальними клапанами й одним видихальним, носовим кріпленням.

Медичні засоби, що входять до індивідуальних аптечок та їх призначення

Аптечка індивідуальна медичного захисту (АІМЗ) призначена для надання першої медичної допомоги. Нею оснащуються формування цивільного захисту, формування інших органів виконавчої влади, які залучаються до участі у ліквідації НС, а також населення, що може підпасти під вплив негативних чинників НС.

Найбільш ефективне використання АІМЗ – для надання першої медичної допомоги при гострих отруєннях, для попередження ураження радіоактивним речовинами, прискорення виводу радіонуклідів з організму та обробки невеликих ран.

Вага АІМЗ - 100 г.

Складові АІМЗ

ЗАСОБИ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ РР

1. Калію йодид – 10 табл. з вміщенням 0,5г калій йодид. Показання: для профілактики ураження радіонуклідами йоду (J-131) щитовидної залози при випаданні радіоактивних опадів чи вживанні свіжого молока із забрудненої зони. Приймати по 1 табл. протягом 10 днів (прийом через годину після попадання в організм радіоактивного йоду зменшує дозу опромінення щитовидної залози на 90%, через 2год. – на 85%, через 3 год. – на 60%, через 6 год. – на 50%, запивати молоком. Дітям до 3-х років – 1/4 табл., від 3-х до 14 років – 1/2 табл.). Термін зберігання – 4 роки.

2. Біо-стар – 20 табл. (1табл. вміщує 14 мікроелементів та біологічно активних речовин). Показання: при перебуванні в зоні радіоактивного забруднення або передбаченого радіаційного впливу для виведення з організму радіонуклідів. Приймати під час вживання або після вживання їжі. З профілактичною метою 1-2 табл., з лікувальною - 3-4 табл. на добу протягом перебування в зоні РЗ.

Термін зберігання – 2 роки.

ЗНЕБОЛЮЮЧИЙ ЗАСІБ

3. Буторфанолу тартрат (0,2%, 1,0) або трамадол 2,0 – шприц-тюбик для ін’єкцій. Швидко всмоктується, тривалість дії до 4-х годин. Показання: при травматичних ушкодженнях та проведення протишокової терапії.

Термін зберігання – 2 роки.

ПРОТИБАКТЕРІАЛЬНІ ЗАСОБИ

4. Доксицикліну гідрохлорид – 8 капс. по 0,1г, антибіотик широкого спектру дії. Діє на рикетсії, мікоплазми найпростіших. Швидко всмоктується і повільно виводиться з організму (у крові зберігається 2-4год). Показання: при інфекційних захворюваннях (висипний тиф, чума, холера, бруцельоз, дизентерія, сибірка, туляремія і ін.). Приймається: перший день 2 капсули; в подальші дні по 1капсулі на добу після їжі.

Термін зберігання – 2 роки.

5. Пластир бактерицидний – антисептичний засіб при невеликих ранах.

Термін зберігання – 2 роки.

6. Вугілля активоване – 20 табл. по 0,5г. Для зв’язування і виведення з організму багатьох токсинів (отрути). Приймається у вигляді водних суспензій. Вживається у дозі - 2 табл. (1г) на 10 кг ваги тіла.

Термін зберігання – 2 роки.

СЕДАТИВНИЙ ЗАСІБ

7. Валідол – 6 табл. (0,06г ментолу), має седативну і судинорозширюючу дію. Показання: при нервових збудженнях, істерії, неврозах, стенокардії, болі у серці. Приймається: 1табл. кладеться під язик до повного розчинення. Протягом доби приймати до 6 таблеток.

Термін зберігання – 2 роки.

ЗНЕЗАРАЖУЮЧІ ЗАСОБИ

8.   Акватабс – 3 табл. по 3,5 мг. Для знезараження 1 л питної води розчинити 1 табл. Вживати через 30 хв.

Термін зберігання – 5 років.

Бинт стерильний – для перев’язок (довжина 5 м., ширина 10 см.).

Індивідуальний перев’язувальний пакет

Індивідуальні протихімічні пакети
Індивідуальні протихімічні пакети (ИПП-8, ИПП-9, ИПП-10, ИПП-11) призначені для дегазації відкритих ділянок шкіряних покривів людини (обличчя, шиї, рук), ділянок обмундирування, які прилягають до них та лицьових частин протигазів. Пакет знаходиться в особового складу (працівників) та зберігається в сумках для протигазів.

При відсутності індивідуального протихімічного пакета для часткової обробки можна застосувати воду з фляги та мило.

ЕВАКУАЦІЯ, ПОРЯДОК ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ, ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЕВАКУЙОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Евакуація – організоване виведення чи вивезення із зони НС або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення.

Залежно від особливостей НС встановлюються такі види евакуації:

• обов’язкова;
• загальна або часткова;
• тимчасова або безповоротна.

Обов’язкова евакуація проводиться у разі виникнення загрози:

• аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;
• катастрофічного затоплення місцевості;
• масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;
• збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони, які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).

Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із зон:

• можливого радіоактивного забруднення та хімічного зараження;
• катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд.

Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення НС не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб.

Рішення про проведення евакуації на об’єктовому рівні приймають керівники суб’єктів господарювання.

У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків НС, а в разі його відсутності – керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону НС, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації працівників із цієї зони або зони можливого ураження.

Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози виникнення або виникнення НС, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення, що визначається на підставі інформації суб’єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування НС.

З метою проведення евакуації працівників суб’єктів господарювання утворюються тимчасові органи з евакуації:

• комісії з питань евакуації;
• збірні пункти евакуації;
• проміжні пункти евакуації;
• приймальні пункти евакуації.

НЕ УТВОРЮЄТЬСЯ комісія з питань евакуації, а призначається особа, що виконує відповідні функції на об’єкті господарювання, що потрапляє у зони можливих НС, з чисельністю працюючого персоналу менш як 50 осіб.

Керівник комісії з питань евакуації та її персональний склад призначаються керівником ЦЗ суб’єкту господарювання. У невідкладних випадках у складі таких комісій утворюються оперативні групи, що розпочинають роботу з моменту прийняття рішення про проведення евакуації. Порядок здійснення запланованих заходів з евакуації працівників з урахуванням обстановки, що склалася, уточнюється органом з евакуації.

Збірні пункти евакуації:

• уточнюють чисельність евакуйованих;
• порядок їх відправлення;
• організовують їх збір та ведення обліку;
• здійснюють посадку на транспортні засоби;
• формують піші і транспортні колони;
• інформують комісії з питань евакуації про відправлення працівників;
• організовують надання медичної допомоги евакуйованим та охорону громадського порядку.

На межі зони забруднення у проміжному пункті евакуації здійснюється пересадка евакуйованих з транспортного засобу, що рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб.

Проведення евакуації на забрудненій території

Евакуації особового складу збірних пунктів евакуації організовується після завершення евакуації.

Приймальні пункти евакуації: 

• організовують у безпечному районі підготовку пунктів висадки; уточнюють кількість прибулих і порядок подачі транспортних засобів для їх вивезення;
• організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.

Евакуація пішим порядком 

У разі виникнення аварії на хімічно або радіаційно-небезпечному об’єкті евакуація населення проводиться у два етапи:

• перший – від місця знаходження населення до межі зони забруднення;
• другий – від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого населення в безпечних районах.

Під час пересадки за необхідності здійснюється санітарна обробка працівників та спеціальна обробка одягу, майна і транспорту. Після проведення спеціальної обробки транспортний засіб використовується для перевезення забрудненою місцевістю.

Евакуйовані розміщується у готелях, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку, дитячих оздоровчих таборах та у придатних для проживання будівлях підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Їх розміщення здійснюється за встановленими видами та обсягами послуг з його життєзабезпечення.

У разі оголошення евакуації громадяни самостійно, на міських транспортних засобах, які у цей період працюють цілодобово, прибувають на збірні евакуаційні пункти. Працівники цих пунктів розподіляють громадян, які підлягають евакуації, за транспортними засобами, інструктують їх та забезпечують посадку на транспортні засоби.

Населення, що евакуюється, повинні мати при собі паспорт, військовий квиток, документ про освіту, трудову книжку або пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, гроші та цінності, продукти харчування і воду, постільну білизну, необхідний одяг і взуття. Загальна вага залежить від виду евакуації (транспортом або пішим порядком) і не повинна перевищувати 30 кг (при евакуації транспортом). До валізи (рюкзака) прикріплюється бирка з позначенням адреси постійного місця мешкання, прізвища евакуйованого і станції призначення. Дітям дошкільного віку кладеться до кишені або пришивається до одягу записка, де зазначається прізвище, ім’я та по батькові, домашня адреса, а також ім’я та по батькові матері та батька.

Працівникам суб’єкта господарювання і членам їх сімей необхідно ЗНАТИ:

• про включення Вас і членів Вашої сім’ї до списків на евакуацію;
• яким видом транспорту (потягом, автомобілями) або пішим порядком Ви вирушаєте до нового місця розташування установи;
• місце збору перед відправленням на збірний евакуаційний пункт, його адресу і час відправлення потягу, автомобільної або пішохідної колони;
• район (пункт) розміщення за новим місцем розташування об’єкта, якщо це визначено завчасно;
• сигнали оповіщення ЦЗ і як діяти за сигналами.

Перед тим, як залишити житло, НЕОБХІДНО:

• зачинити вікна;
• вимкнути газ, воду і електрику;
• забрати продукти з холодильника;
• залишити записку з позначенням прізвища, складу сім’ї і адреси місця роботи представнику житлово-комунального підприємства;
• одержати та підтримувати у готовності ЗІЗ (протигаз, респіратор, індивідуальну аптечку, індивідуальний перев’язочний пакет);
• виконувати усі розпорядження посадових осіб евакуаційних і евакоприймальних органів. Дотримуватись дисципліни та порядку на маршруті (на шляху руху на транспорті) і в районі розселення за новим місцем розташування об’єкта.