НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ЧЕРЕЗ КЕРОВАНІ ТА ВІЛЬНІ ІГРИ

«Щоб стати фасилітатором гри, потрібна практика та сміливість. Фасилітатори повинні розуміти важливість гри у дошкільному віці, відчувати натхнення та можливість організувати ігрову діяльність з дітьми, орієнтуючись на процес, а не на результат. Бути дизайнером та моделювати ігрову діяльність з дітьми, а не давати готові рішення. Така взаємодія має бути прикладом і слугувати основою для наслідування та інновацій. Поєднання професійних знань, умінь, впевненості та віри у силу гри є ключем до успішної фасилітації»

 Кім Фаулдс,

Sesame Workshop

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У грі багато можливостей для навчання 

Сьогоднішні діти – це майбутні лідери, винахідники, науковці, митці, вихователі та педагоги. Дитина, яка зараз грається цеглинками на підлозі, може бути дитиною, яка пізніше вилікує рак, побудує сонячну панель, яка буде продукувати енергію, або навчатиме дітей, які будуть наступним поколінням новаторів. Питання в тому, як створити навчальне середовище, яке дозволить дітям реалізувати свій потенціал. Дитина, яка займається скелелазінням або біжить по полю, розвиває фізичні навички та здатність оцінювати ризики. Діти, які грають у сім’ю, навчаються соціальної взаємодії та емоційного саморегулювання. Під час гри у магазин діти тренують математичні здібності, а гра у слова – це можливість практикувати свою грамотність.

Дослідження, присвячені навчанню дітей через гру, набирають популярності, сприяють новим та таким необхідним знанням з лабораторних, міжкультурних та довготривалих досліджень. Дослідження показують, що діти, здатні до взаємодії з іншими дітьми, включаючи вільну гру з однолітками, також демонструють більший самоконтроль. Коли йдеться про отримання академічних знань, наприклад, що таке трикутник, лабораторні дослідження виявили, що маленькі діти отримують краще розуміння у грі, яку фасилітують дорослі, ніж з простих пояснень або маніпуляцій з вирізаними фігурами. Цей висновок відповідає також попередньому метааналізу більш ніж 160 досліджень щодо того, що робить ігрову діяльність ефективною. Хоча ігровий досвід дає величезні можливості для навчання, дітям потрібна взаємодія з однолітками та дорослими для того, щоб таке навчання відбувалося.

Гра – це природний спосіб взаємодії з дитиною. Гра включає в себе потужні характеристики, що сприяють навчанню дітей і їхньому активному включенню, можливості випробовувати нові ідеї та взаємодіяти з іншими.

ВЗАЄМОДІЯ ПЕДАГОГІВ З БАТЬКАМИ ВИХОВАНЦІВ ДНЗ У СИСТЕМІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Для успішної реалізації інклюзивних програм у дошкільних навчальних закладах надзвичайно важлива ефективна співпраця педагогів і родин дітей з особливими потребами.

Коли дитина з вадами психофізичного розвитку починає відвідувати звичайну групу дошкільного навчального закладу, вона реалізує своє право на отримання якісної освіти за місцем проживання. Батьки відчувають полегшення, адже дитина отримує шанс на повноцінне, активне життя. Залучення їх до планування та організації освітнього процесу, розроблення індивідуальних освітніх планів для дітей дає батькам змогу відчути себе повноправними членами команди, яка спрямовує свою діяльність на створення умов для розвитку їхньої дитини, прагне досягти успіхів у складній справі адаптації дитини з особливими освітніми потребами до повноцінного життя в суспільстві.

ІГРОТЕРАПІЯ І КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВА РОБОТА З ДІТЬМИ З РАС

Розвиток особливих дітей, які мають розлад аутистичного спектра (РАС) проходить нерівномірно. Неможливо передбачити які саме ускладнення і в якому плані буде сприймати дитина з аутизмом під час свого дорослішання. Тому розпочинати корекційні заняття для дітей з аутизмом необхідно з раннього віку, щоб розробити початкові навички. 

Діагноз «аутизм» ставиться рідко – всього у 2-4 випадках на 10 000 дітей, але в останні роки медицина спостерігає тенденцію до збільшення числа хворих, а це вимагає особливої уваги до них з боку суспільства, надання підтримки батькам цих непростих дітей.

Дитячий аутизм − аномальна форма психічного розвитку дитини, яка характеризується порушенням контакту з навколишнім, холодністю емоцій, стереотипністю діяльності. Цей психічний розлад можна назвати крайньою формою самоізоляції. Аутист неадекватно реагує і відчуває дефіцит соціальної взаємодії. 

Аутичні діти занурені у себе і, зазвичай, не виявляють інтересу до інших людей; вони уникають дивитися в очі, дратуються від фізичних контактів; часто вони не говорять, не реагують на звертання, хоча й мають нормальний слух; вони повторюють міміку, слова та інтонації, які копіюють в інших; їм притаманні одноманітні, повторювані рухи; іноді вони хворобливо прив’язані до певних предметів, оточення.

Взаємодію з дитиною з аутизмом необхідно будувати в залежності від діагнозу і реальних можливостей самої дитини. Корекційна робота повинна вестися в декількох напрямах одночасно, серед яких одним з пріоритетних є ігрова діяльність (уміння і бажання дитини грати).

У нормі існують такі форми ігрової поведінки:

• маніпулятивна гра (дитина катає, крутить, підкидає іграшку, не звертаючи уваги на її «функції»);

• упорядкування (розкладання предметів у певному порядку – один на одного, в ряд, один в інший і т.д.);

• функціональна гра (використання предметів і іграшок відповідно до їх функції (наприклад, причісування ляльок іграшковим гребінцем));

• символічна гра (дитина використовує об'єкт, замінюючи ним інший (наприклад, скаче на паличці, як на коні); наділяє об'єкт властивостями, якими той не має («У цієї ляльки брудне обличчя»), дитина ставиться до відсутнього об'єкта так, ніби він присутній («Якщо чашка порожня, грає, ніби вона наповнена водою»).

ЛЯЛЬКИ З ОСОБИСТИМИ ІСТОРІЯМИ (ЛЯЛЬКИ-ПЕРСОНИ): МЕТОДИКА СОЦІАЛЬНОГО ТА ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Методичнийпосібник для педагогів і тренерів / під заг.ред. Софій Н.З., Найди Ю.М. – К.:Видавничий дім «Плеяди», 2017. – 52 с.

ПОРАДИ ПЕДАГОГУ: У ГРУПІ «ОСОБЛИВА» ДИТИНА: ЯК НАЛАГОДИТИ ВЗАЄМОДІЮ

Діти з РАС* потребують індивідуального підходу та супроводу. І якщо поряд немає тьютора, який допомагатиме дитині, поки вона перебуває в дитячому садку, цю функцію виконують вихователі. Скористайтеся порадами, які допоможуть правильно відреагувати на типові прояви поведінки «особливої» дитини

* РАС ‒ розлади аутичного спектру. ‒ Прим. ред.

Ситуація. У дитини з РАС виявляються порушення соціальної взаємодії. Дитина не усміхається у відповідь на усмішку, не дивиться в очі або дивиться, але наче не бачить тих, хто навколо. Дитина не здатна наслідувати дії педагога. Тому їй складно опанувати ті чи ті навички, адже наслідування – природна здатність і прагнення кожного звичайного дошкільника.

Ваші дії. Знайдіть час для знайомства з дитиною з РАС. Проведіть попередню роботу під час індивідуальних зустрічей. Вони можуть бути нетривалими. Головне – регулярність. Ви встановите контакт із дитиною, навчитеся її розуміти. А вона – призвичаїться до вас, засвоїть певні дії з іграшками, навчиться орієнтуватись у групі.