СУПЕРГЕРОЇ БЕЗПЕКИ

Рекомендації психолога Світлани Ройз, 
як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій 
«Супергерої безпеки»

Методичка за посиланням

АБИ БУТИ В БЕЗПЕЦІ. ЯК ПІДГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, НЕ ЛЯКАЮЧИ

Вибух, землетрус, ДТП, витік газу, пожежа, воєнне вторгнення – це ситуації, про які зазвичай важко говорити з дітьми. Однак пояснювати їм, що робити, коли це вже сталося, – пізно.

У своєму тексті дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз розповідає, як безпечно говорити з дітьми про надзвичайні ситуації, щоби вони відчували себе захищеними, чому про це важливо розмовляти, з чого почати й чим відрізнятиметься розмова залежно від віку.

СУПЕРГЕРОЇ БЕЗПЕКИ

З дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації зокрема для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини «експертним», виводить її та дорослого зі стану травматичної безпорадності та вразливості. Пояснюючи, ми протиставляємо тривозі продуктивні дії.

Розмову важливо почати, коли вся сім’я збереться разом. Можна сісти в коло, щоб усі бачили одне одного й були включені в розмову, а увага рівномірно розподілялася між усіма членами сім’ї.

Найперше дорослі мають наголосити, що говорять про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби «натренувати «м’яз безпеки»». Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними.

Важливо, щоби дорослі говорили спокійно та повільно, спостерігаючи, як змінюються поза та реакції дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям якось відреагувати на сказане.

Щоби розмова не лякала, можна призначити дітей «супергероями безпеки». Так, важливо розповісти про своє дитинство. Мовляв, коли ви, дорослі, були дітьми, то ще не були «супергероями безпеки». Ви переживали складний досвід небезпеки, впоралися з ним, але не були готові, ніколи не тренувалися й не знали, як діяти в таких ситуаціях. Тому витратили важливий час та сили. Втім, впоралися б легше, якби знали деякі правила. Ви дуже сподіваєтеся, що ці знання дітям ніколи не знадобляться, але всі супергерої мають це знати.

Далі треба легітимізувати страх дитини і сказати: «Мені іноді буває страшно, коли я бачу в мультфільмах і кіно пожежу або коли думаю про землетрус. Тобто, коли я думаю про те, що щось може нам загрожувати.

БІЛЯ ДЖЕРЕЛ ДИТЯЧОЇ ГІДНОСТІ: АКЦЕНТИ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Олена Кононко: завідувач кафедри дошкільної освіти Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, д-р психол. наук, професор

Сьогодні, чим ми не займалися б, кожного з нас не полишають думки про війну в Україні та пов’язані з нею події. Ми щодня дякуємо ЗСУ, які боронять нашу державу не лише зброєю, а й своїм професіоналізмом, любов’ю до рідної землі та сім’ї, силою волі та почуттям власної гідності. Так, саме почуття гідності, самовартісності й честі не дає українцям відступити, віддати на поругу нелюдяному ворогу рідні домівки, принижувати нас, зламати нам душу.

Раніше, щоб привернути увагу дитини до людських чеснот, педагоги вигадували різних супергероїв – жителів казкових країн, міфічних діячів далекого минулого чи фантастичного майбутнього. Нині, у цей складний для країни час, дитина 5-7 років бачить героїчні вчинки звичайних людей: воїнів-переможців, сміливих і гордих пересічних співвітчизників і навіть однолітків, які допомагають збирати кошти на військове спорядження, опікуються молодшими сестрами та братами, беруть із собою в бомбосховища та евакуаційні поїзди домашніх улюбленців тощо. На тлі цих подій набуває особливої актуальності питання виховання основ гідності вже з дошкільного віку.

ЩО ОЗНАЧАЄ БУТИ ГІДНИМ

Чи всі ми розуміємо, про що йдеться, коли говоримо «бути гідним»? Словники дають цьому поняттю вкрай схематичні та здебільшого тавтологічні визначення. Незрозуміло, які показники гідності вирішальні, а які – другорядні. Тож перш ніж говорити про гідність з дітьми, поміркуємо що означає це поняття.

 У психолого-педагогічній літературі гідність зазвичай трактують як одне з нематеріальних благ, що належать людині від народження, а саме розуміння того, що кожна людина – особистість, яка заслуговує на повагу до себе. Тобто «бути гідним» означає проявляти повагу як до себе, так і до інших.

Гідна людина свідома, виважена, впевнена в собі, рішуча, розсудлива, самостійна; відповідає за власні рішення та вибір; орієнтується на загальноприйняті моральні правила та норми; вдається до соціально прийнятних способів дій та поведінки.