Розвиток особливих
дітей, які мають розлад аутистичного спектра (РАС) проходить нерівномірно.
Неможливо передбачити які саме ускладнення і в якому плані буде сприймати
дитина з аутизмом під час свого дорослішання. Тому розпочинати корекційні
заняття для дітей з аутизмом необхідно з раннього віку, щоб розробити
початкові навички. Діагноз «аутизм»
ставиться рідко – всього у 2-4 випадках на 10 000 дітей, але в останні роки
медицина спостерігає тенденцію до збільшення числа хворих, а це вимагає
особливої уваги до них з боку суспільства, надання підтримки батькам цих
непростих дітей.
Дитячий аутизм −
аномальна форма психічного розвитку дитини, яка характеризується порушенням
контакту з навколишнім, холодністю емоцій, стереотипністю діяльності. Цей
психічний розлад можна назвати крайньою формою самоізоляції. Аутист неадекватно
реагує і відчуває дефіцит соціальної взаємодії.
Аутичні діти занурені у
себе і, зазвичай, не виявляють інтересу до інших людей; вони уникають дивитися
в очі, дратуються від фізичних контактів; часто вони не говорять, не реагують
на звертання, хоча й мають нормальний слух; вони повторюють міміку, слова та
інтонації, які копіюють в інших; їм притаманні одноманітні, повторювані рухи;
іноді вони хворобливо прив’язані до певних предметів, оточення.
Взаємодію з дитиною з
аутизмом необхідно будувати в залежності від діагнозу і реальних можливостей
самої дитини. Корекційна робота повинна вестися в декількох напрямах одночасно,
серед яких одним з пріоритетних є ігрова діяльність (уміння і бажання дитини
грати).
У нормі існують такі форми
ігрової поведінки:
- маніпулятивна гра
(дитина катає, крутить, підкидає іграшку, не звертаючи уваги на її «функції»);
- упорядкування
(розкладання предметів у певному порядку – один на одного, в ряд, один в інший
і т.д.);
- функціональна гра
(використання предметів і іграшок відповідно до їх функції (наприклад,
причісування ляльок іграшковим гребінцем));
- символічна гра (дитина
використовує об'єкт, замінюючи ним інший (наприклад, скаче на
паличці, як на коні); наділяє об'єкт властивостями, якими той не має
(«У цієї ляльки брудне обличчя»), дитина ставиться до відсутнього об'єкта так, ніби він присутній («Якщо чашка порожня, грає, ніби вона наповнена
водою»).