АЛГОРИТМ МИСТЕЦЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПЕДАГОГА Й ДІТЕЙ ПІД ЧАС ХУДОЖНЬО-ПРОДУКТИВНОГО ОБРАЗОТВОРЕННЯ

Як провести заняття з художньо-продуктивного образотворення, аби зацікавити та надихнути малюванням усіх дошкільників, незалежно від віку й рівня підготовки? Для дітей відкриваються «образотворчі» властивості навколишніх предметів: вода тече і залишає «струмочки» й патьоки, їжа – кольорові плями на скатертині, одязі тощо. Тож як матеріал для малювання дитина може використовувати буквально все.

Стереотип, що навчати дитину малювати потрібно лише пензликами (фломастерами, фарбами), лише заважає дорослим розвивати її творче начало.

Людина на початку свого розвитку робила наскельні розписи за допомогою різних матеріалів, здійснюючи перші спроби виразити свої враження, зафіксувати спогади тощо.

Так само дитина, для якої все на світі є новим і непізнаним, охоче використовує так звані нетрадиційні техніки малювання. Зрозуміло, що це «доросле» визначення, адже для дитини ще немає жодних правил – вона просто досліджує і використовує властивості різних матеріалів. Так відбувається становлення її творчого потенціалу.

Супровід малювання як виду дитячої образотворчої діяльності передбачає:

• збереження феномену дитячої творчості,
• розвиток у дитини інтересу й оцінного ставлення до малювання,
• ознайомлення: із зображувальними матеріалами та їх можливостями, збагачення досвіду творчих дій з ними; із графічними й живописними техніками,
• стимулювання прагнення досягати образно-естетичної виразності малюнка,
• культивування стану емоційного задоволення від процесу та результату малювання.

Дорослі часто забувають і про емоційну сферу дитини. Емоційно зорієнтована артосвіта дає змогу це виправити. Арсенал образотворчих технік і засобів не лише урізноманітнює заняття з дітьми, а й розслабляє, налаштовує на позитивний лад, гармонізує душевний стан.

Також дієвим засобом для цього може стати мистецтво. Проте традиційні мистецькі заняття, пріоритетом яких є формування технічних навичок, не спрацьовують на розв’язання цього завдання. Альтернативою для них має стати художньо-педагогічне спілкування з дітьми за технологією образотворення. Його умовно можна поділити на складники:

• free painting – вільне малювання, наш авторський термін, яким позначаємо вільну діяльність на заняттях живописом. Таке малювання дає змогу уникнути прямого наслідування та копіювання дітьми способів дій дорослого;
• пластичне образотворення – створення образів за допомогою пластичних матеріалів: тіста, глини, полімерної глини, холодної порцеляни тощо;
• конструктивне образотворення – створення образу за допомогою паперу, тканини, ниток, нетканих матеріалів, стрічок, бісеру, леліток, тасьми, природних матеріалів тощо.

Запропонуйте дітям різноманітні зображувальні матеріали:

• гуаш
• акварель
• харчові барвники
• білило
• олія
• мольберти
• крейда
• олівці
• нитки
• поролон
• фломастери
• коктейльні трубочки
• пензлики різних номерів
• свічки
• зубні щітки
• губки
• штампи
• корки
• харчова плівка
• тички (ватяні палички)
• кольоровий пісок
• кінетичний пісок
• висушені суцвіття

а тлом може слугувати:

• папір
• ватман
• шпалери
• вологий папір
• дерев’яні дощечки
• керамічні пластинки
• берест
• штучне скло
• поролон
• вода
• асфальт
• пісок
• земля

Матеріали мають бути:

• нетоксичними,
• призначеними або дозволеними для використання дітьми.

Під час роботи стежте, аби діти не зашкодили собі (наприклад, не проковтнули той чи той матеріал).

Після заняття з малювання для виховання охайності запропонуйте вихованцям допомогти прибрати робоче місце і ретельно вимити руки.

У групі доречно організувати Майстерню юних художників, яка функціонуватиме на засадах:

• позитивної мотивації,
• вільної творчості,
• експериментування.

Для дітей другого-третього років життя важливим є процес малювання каракуль – так у них розвивається координація, ритмічність рухів, зоровий контроль за рухами. Використовуйте для цього не лише горизонтальні, а й вертикальні поверхні (закріпіть на стінах однотонні шпалери або аркуші ватману).

Натомість у дітей молодшого дошкільного віку важливою умовою для формування інтересу до малювання є дозвіл експериментувати з матеріалами. Така діяльність викликає в дітей позитивні емоції та стає основою для опанування прийомами малювання пальцями та долонями.

Забезпечити дітям позитивні емоції від образотворчої діяльності можна за допомогою ігрових прийомів:

• «Віднайди зелену фарбу» (діти змішують жовту і блакитну фарби),
• «Пальчиковий дощ» (діти вмочують подушечки пальців у фарбу й залишають на папері відбитки «краплі») тощо.

Дітей молодшого дошкільного віку ознайомлюйте з кольорами, використовуючи асоціації:

• Жовтий: жовток, сонечко, пісок;
• Синій: небо, море, волошки тощо.

Пізнаючи властивості фарб та інших матеріалів, діти засвоюватимуть закономірності:

• будь-який зображувальний матеріал залишає слід що сильніше натискаєш – то товща (більш насичена) лінія,
• аби не пошкодити малюнок, фарбі треба дати висохнути на вологій поверхні фарба розтікається.

За основу навчання малювання візьміть нетрадиційні техніки – вони гарантують успішний результат.

Малювання курчатка відбитком картоплини, вмоченим у жовту фарбу, зручніше й цікавіше для дітей, ніж малювання пензлем. Такий підхід не спрощує процес навчання, не заважає оволодівати навичками роботи з пензликом – ним можна домалювати очі, лапки, дзьобик тощо.

Поступово переходьте до повноцінного застосування пензлика. У дитини має бути час на спроби малювати ним що завгодно – використовуючи пензлики різних номерів, отримувати різні за розміром мазки, лінії, зиґзаґи, плями різних розмірів, форм, кольорів.

Такий досвід згодом стане основою для опанування складніших прийомів – обведення контура, зафарбовування предмета, не виходячи за контур тощо.

Діти з різним рівнем розвитку образотворчих здібностей, використовуючи нетрадиційні техніки малювання, легко отримують яскраве красиве зображення. Тоді як малювання за допомогою пензлика чи олівця потребує уже певною мірою сформованих технічних навичок.

Нетрадиційних техніки малювання, які варто запропонувати дітям молодшого дошкільного віку:

• «пальчикова палітра»
• малювання долоньками
• трафаретне малювання.

У середньому та старшому дошкільному віці розширюйте досвід дітей, пропонуючи більше різних зображувальних матеріалів і технік малювання, як-от:

• гратаж
• монотипія
• плямографія
• ниткографія
• техніка розбризкування
• малювання мильними бульбашками
• малювання по вологому паперу
• малювання жмаканим папером
• повітряними кульками тощо.

Використовуйте не лише готові фарби (акварель, гуаш), а й самостійно створені: змішайте харчові барвники з дитячим кремом і викладіть отримані суміші на білу клейонку. Запропонуйте дітям погратися з кольорами: проводити лінії від однієї фарби до іншої спочатку одним пальцем, поступово задіюючи одну чи обидві руки.

За допомогою білила можна створювати різні відтінки кольору. Навчіть дітей користуватися палітрою (дерев’яною або пластиковою дощечкою для фарб) – вона створить широкі можливості для експериментування з фарбами, отримуючи нові кольори та їх відтінки.

Починаючи з п’ятого року життя, пропонуйте дітям обводити шаблони за контуром, створюючи силуети олівцем, а потім їх розфарбовування стружкою з грифеля олівця, восковими крейдочками, фарбою.

Стимулюйте дошкільників поєднувати різні техніки малювання, звертайтеся до їхнього досвіду: «Пригадайте, як ми малювали сніг (набризкування), спробуйте використати зубну щіточку для зображення хвої ялинки, згадайте, як ми використовували тичок для малювання гілочки мімози» тощо.

Завдяки малюванню з натури (на пленері – так здебільшого малюють пейзажі) діти відчувають себе справжніми художниками. Для такої діяльності важливо створити відповідні умови:

• провести попередню роботу, під час якої формувати вміння бути спостережливими та застосовувати набуті раніше навички малювання
• забезпечити всіх дітей індивідуальними наборами для творчості
• зручно розташувати дітей
• створити ігрову ситуацію.

Під час самостійної художньої діяльності заохочуйте малювання за уявою як метод закріплення вражень від реальних подій та явищ.

Запропонований підхід до образотворчої діяльності базується на ідеях Василя Сухомлинського про створення естетичних комплексів, що передбачають інтеграцію виховних впливів природи, мистецтва, творчої діяльності та педагогічного спілкування на особистість дитини. Своєю чергою, під час образотворчої діяльності вплив на розвиток дитячої особистості здійснюють взаємопов’язані прояви довкілля: колір, звук, простір, рух, форма.